Політика рецензування (PEER REVIEW)

Політика рецензування (PEER REVIEW POLICY)

 

Політика рецензування журналу розроблена відповідно до рекомендацій Committee on Publication Ethics (COPE) та міжнародних стандартів наукового рецензування.

Метою рецензування є забезпечення об’єктивної, незалежної та якісної експертної оцінки наукових рукописів, а також підвищення їх наукової якості.

Тип рецензування.

Журнал використовує модель double-anonymized peer review. Це означає, що:

  • рецензенти не знають особу автора;
  • автори не знають особу рецензента;
  • матеріали рецензування є конфіденційними.

Така модель спрямована на мінімізацію упередженості та забезпечення неупередженого оцінювання рукописів.

 

Первинна редакційна перевірка.

Після подання рукопису редакція проводить первинну перевірку, яка включає:

  • відповідність тематиці журналу;
  • відповідність вимогам до оформлення;
  • перевірку на плагіат;
  • попередню оцінку наукової новизни та актуальності дослідження.

Рукописи, що не відповідають основним вимогам журналу, можуть бути відхилені без направлення на рецензування.

 

Відбір рецензентів.

Рецензенти обираються редакцією з урахуванням таких критеріїв:

  • наукова компетентність у відповідній галузі;
  • наявність наукових публікацій за тематикою дослідження;
  • досвід наукової експертної оцінки;
  • відсутність конфлікту інтересів.

Редакція може залучати як внутрішніх, так і зовнішніх експертів, у тому числі міжнародних рецензентів.

Кожен рукопис оцінюється щонайменше двома незалежними рецензентами.

 

Етичні принципи рецензування.

Рецензенти повинні дотримуватися етичних принципів наукового рецензування.

Об’єктивність.

Рецензенти повинні уникати будь-яких форм упередженості, зокрема:

  • негативної упередженості щодо національної належності, мови або тематики дослідження;
  • позитивної упередженості, пов’язаної з репутацією автора або практикою почесного авторства.

 

Конфіденційність.

Рецензенти зобов’язані:

  • не розголошувати зміст рукопису чи рецензії третім особам, окрім редакції журналу;
  • не використовувати інформацію, отриману під час рецензування, у власних інтересах.

Конфлікт інтересів.

Рецензенти повинні декларувати будь-які потенційні конфлікти інтересів, зокрема:

  • конкуренцію в тій самій тематиці дослідження;
  • особисті або професійні стосунки з авторами;
  • нещодавнє співавторство;
  • службову або адміністративну підлеглість.

У разі наявності конфлікту інтересів рецензент повинен відмовитися від рецензування.

 

Процедура рецензування

Після призначення рецензентів рукопис направляється їм для експертної оцінки.

Стандартний термін підготовки рецензії становить 2 тижні.

У разі необхідності редакція може:

  • призначити додаткового рецензента;
  • продовжити термін рецензування;
  • направити рукопис на повторне рецензування після доопрацювання.

Рецензенти повинні:

  • уважно ознайомитися з рукописом;
  • оцінити наукову новизну, методологію та обґрунтованість результатів;
  • надати конструктивні зауваження та рекомендації для вдосконалення роботи;
  • повідомити редакцію про можливі порушення наукової етики.

Неприпустимими є:

  • вимоги щодо цитування власних праць з метою особистої вигоди;
  • некоректні або образливі зауваження.

Документування рецензування.

Редакція забезпечує документування процесу рецензування.

Редакційна історія рукопису може включати:

  • дату надходження рукопису;
  • дату першого редакційного рішення;
  • кількість раундів рецензування;
  • дату прийняття статті.

Редакційні рішення.

На підставі висновків рецензентів редакція може прийняти одне з таких рішень:

  • прийняти статтю до публікації;
  • прийняти після незначного доопрацювання;
  • направити на суттєве доопрацювання;
  • відхилити рукопис.

Остаточне рішення щодо публікації приймає редактор на підставі рецензій та редакційної оцінки.

 

Етична відповідальність.

Найважливішим обов’язком рецензентів і редакторів є недопущення публікації недостовірних або необґрунтованих результатів.

Усі учасники видавничого процесу — редактори, автори, рецензенти, видавці та залучені установи — зобов’язані дотримуватися високих стандартів академічної доброчесності та публікаційної етики.