Політика рецензування (PEER REVIEW)
Політика рецензування (PEER REVIEW POLICY)
Політика рецензування журналу розроблена відповідно до рекомендацій Committee on Publication Ethics (COPE) та міжнародних стандартів наукового рецензування.
Метою рецензування є забезпечення об’єктивної, незалежної та якісної експертної оцінки наукових рукописів, а також підвищення їх наукової якості.
Тип рецензування.
Журнал використовує модель double-anonymized peer review. Це означає, що:
- рецензенти не знають особу автора;
- автори не знають особу рецензента;
- матеріали рецензування є конфіденційними.
Така модель спрямована на мінімізацію упередженості та забезпечення неупередженого оцінювання рукописів.
Первинна редакційна перевірка.
Після подання рукопису редакція проводить первинну перевірку, яка включає:
- відповідність тематиці журналу;
- відповідність вимогам до оформлення;
- перевірку на плагіат;
- попередню оцінку наукової новизни та актуальності дослідження.
Рукописи, що не відповідають основним вимогам журналу, можуть бути відхилені без направлення на рецензування.
Відбір рецензентів.
Рецензенти обираються редакцією з урахуванням таких критеріїв:
- наукова компетентність у відповідній галузі;
- наявність наукових публікацій за тематикою дослідження;
- досвід наукової експертної оцінки;
- відсутність конфлікту інтересів.
Редакція може залучати як внутрішніх, так і зовнішніх експертів, у тому числі міжнародних рецензентів.
Кожен рукопис оцінюється щонайменше двома незалежними рецензентами.
Етичні принципи рецензування.
Рецензенти повинні дотримуватися етичних принципів наукового рецензування.
Об’єктивність.
Рецензенти повинні уникати будь-яких форм упередженості, зокрема:
- негативної упередженості щодо національної належності, мови або тематики дослідження;
- позитивної упередженості, пов’язаної з репутацією автора або практикою почесного авторства.
Конфіденційність.
Рецензенти зобов’язані:
- не розголошувати зміст рукопису чи рецензії третім особам, окрім редакції журналу;
- не використовувати інформацію, отриману під час рецензування, у власних інтересах.
Конфлікт інтересів.
Рецензенти повинні декларувати будь-які потенційні конфлікти інтересів, зокрема:
- конкуренцію в тій самій тематиці дослідження;
- особисті або професійні стосунки з авторами;
- нещодавнє співавторство;
- службову або адміністративну підлеглість.
У разі наявності конфлікту інтересів рецензент повинен відмовитися від рецензування.
Процедура рецензування
Після призначення рецензентів рукопис направляється їм для експертної оцінки.
Стандартний термін підготовки рецензії становить 2 тижні.
У разі необхідності редакція може:
- призначити додаткового рецензента;
- продовжити термін рецензування;
- направити рукопис на повторне рецензування після доопрацювання.
Рецензенти повинні:
- уважно ознайомитися з рукописом;
- оцінити наукову новизну, методологію та обґрунтованість результатів;
- надати конструктивні зауваження та рекомендації для вдосконалення роботи;
- повідомити редакцію про можливі порушення наукової етики.
Неприпустимими є:
- вимоги щодо цитування власних праць з метою особистої вигоди;
- некоректні або образливі зауваження.
Документування рецензування.
Редакція забезпечує документування процесу рецензування.
Редакційна історія рукопису може включати:
- дату надходження рукопису;
- дату першого редакційного рішення;
- кількість раундів рецензування;
- дату прийняття статті.
Редакційні рішення.
На підставі висновків рецензентів редакція може прийняти одне з таких рішень:
- прийняти статтю до публікації;
- прийняти після незначного доопрацювання;
- направити на суттєве доопрацювання;
- відхилити рукопис.
Остаточне рішення щодо публікації приймає редактор на підставі рецензій та редакційної оцінки.
Етична відповідальність.
Найважливішим обов’язком рецензентів і редакторів є недопущення публікації недостовірних або необґрунтованих результатів.
Усі учасники видавничого процесу — редактори, автори, рецензенти, видавці та залучені установи — зобов’язані дотримуватися високих стандартів академічної доброчесності та публікаційної етики.
