ДО ПРОБЛЕМИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ МОРСЬКОГО ФЛОТУ

10.33815/2313-4763.2020.1.22.035-044

  • Я. Є. Кальба Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка м. Тернопіль https://orcid.org/0000-0003-0589-9126
Ключові слова: стрес, стресостійкість, копінг, соціальні чинники стресостійкості, особистісні чинники стресостійкості, особистісні ресурси

Анотація

Розглянуто сутність та значення поняття «стресостійкості» в професійній діяльності майбутніх офіцерів морського флоту. Стресостійкість визначено як індивідуальну здатність особистості моряка зберігати адекватну працездатність під час дії стресора. Доведено, що низька стресостійкість призводить до емоційних порушень офіцерів морського флоту, зниження фізіологічної та психічної опірності в екстремальних умовах професійної ситуації. Розкрито ряд соціальних та особистісних чинників впливу на переживання стресорів. Розглянуто вагомість особистісних ресурсів майбутніх моряків, які можуть підсилювати або послаблювати їх стресові реакції, впливаючи на їх тип, інтенсивність та тривалість. Обґрунтовано припущення, що активне відношення до життя, чітко диференційовані цілі, суб’єктно-вчинкові інтенції, наміри, готовність і спроможність обирати, локус контролю, відповідальність за власне життя, життєві стратегії, життєтворчість тощо, забезпечують психологічну стійкість у стресових ситуаціях. Результати емпіричного дослідження показали, що найбільше значення курсанти (68 %) відводять результативності власного життя, власній самооцінці пройденого етапу життя, його продуктивності, змістовності. Невисокими виявилися показники досліджуваних за шкалами внутрішнього локусу контролю, що може співвідноситися з низькими значеннями показників у респондентів за параметром: «завершеність ситуації – відсутність перспективи». Відтак, зневіра у можливість контролювати події власного життя, елементи фаталізму спричиняють залежність від даної ситуації. Зроблено висновок щодо актуальності у морських закладах вищої освіти вчасної діагностики, а в подальшому й корекції психологічних особистісних чинників курсантів, які є вагомими ресурсами стресостійкості та забезпечують необхідний рівень індивідуальної психічної опірності в екстремальних умовах професійної ситуації.

Посилання

1. Bronevytskyi H. (2006). Psykhycheskaia ustoichyvost – zaloh nadezhnosty professyonalnoi deiatelnosty moriaka. Morskoi sbornyk, 4, 70–74.
2. Danylenko A. A. (2004). Psykholohycheskye osnovы upravlenyia na morskom transporte : uchebnyk. Sankt Peterburg : Yzdatelstvo Sankt-Peterburhskoho ynstytuta ystoryy RAN «NestorYstoryia».
3. Mizhnarodna Konventsiia pro pidhotovku ta dyplomuvannia moriakiv ta nesennia vakhty 1978 r. (Konventsiia PDNV 78/95) z popravkamy 2010.
4. Onishchenko N. V., Pobidash A. Yu., Timchenko O. V., Khrystenko V. Ye. (2012). Psykholohichni osoblyvosti zhyttievoi stiikosti moriakiv – zhertv piratskoho polonu : monohrafiia. Kharkiv : NUTsZU.
5. Pidpala I. V. (2016). Sohodennia torhovelnoho flotu Ukrainy ta yoho vplyv na zabezpechennia prav ukrainskykh moriakiv. Aktualni problemy prava: teoriia i praktyka, 32,
269–275.
6. Shafran L. M., Holikova V. V. (2014). Fizioloho - hihiienichni osoblyvosti profesiinoi diialnosti moriakiv spetsializovanoho flout. Ukrainskyi zhurnal z problem medytsyny pratsi, 3 (40), 29–39.
7. Mellbye A., Carter T. (2017). Seafarers depression and suicide. Int. Marit. Health., 68 (2), 108–114.
8. Roberts S. E, Marlow P. B. (2005). Traumatic work related mortality among seafarers 36 employed in British merchant shipping, 1976-2002. Occup. Environ. Med., 62(3), 172–180.
9. Jegaden D., Menaheze M., Lucas D., Loddé B., Dewitte J. D. (2019). Dont forget about seafarers boredom. Int. Marit. Health., 70(2), 82–87.
10. Oldenburg M., Jensen H.J., Latza U., et al. (2009). Seafaring stressors aboard merchant and passenger ships. Int J Public Health., 54(2), 96–105.
11. Sele H. (1992). Stress bez dystressa. Moskva.
12. Psykhofyzyolohyia: uchebnyk dlia vuzov / pod red. Yu. Y. Aleksandrova. (2006). Sankt Peterburgb, 342–343.
13. Psykholohyia zdorovia / pod red. H.S. Nykyforova. (2003). Sankt Peterburgb : Pyter.
14.Fromm Э. (1994). Anatomyia chelovecheskoi destruktyvnosty. Moskva : Respublyka.
15. Nartova-Bochaver S. (1997). «Coping behavior» v systeme poniatyi psykholohyy lychnosty. Psykholohycheskyi zhurnal, Vol. 18, 5, 21–30.
Опубліковано
2020-10-05