Науковий вісник Херсонської державної морської академії

Титул

Галина Анатоліївна Врублевська — 2026-06-28

Зміст

Галина Анатоліївна Врублевська — 2026-06-28

ПІДВИЩЕННЯ НАДІЙНОСТІ СОПЛОВОГО КІЛЬЦЯ ТУРБОНАГНІТАЧА ДВОПАЛИВНОГО СУДНОВОГО ДИЗЕЛЯ НА ОСНОВІ ТЕРМОМЕХАНІЧНОГО ТА ГАЗОДИНАМІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

А. І. Баловнєв — 2026-06-28

Стаття присвячена підвищенню надійності соплового кільця турбонагнітача Napier NT1-10 двопаливного суднового дизеля Wärtsilä W6L34DF у складі енергетичної установки танкера-газовоза. Актуальність дослідження зумовлена широким поширенням двопаливних середньообертових дизелів типу DF на суднах для перевезення скрапленого газу, а також значною частотою відмов соплового кільця турбонагнітача, спричинених термомеханічними навантаженнями та твердочастинковою ерозією. Методологічну основу дослідження становлять тривимірне геометричне моделювання в середовищі AutoCAD та чисельне моделювання за допомогою хмарної CAE-платформи SimScale: CFD-аналіз (OpenFOAM) для оцінки газодинамічних процесів у проточній частині та метод скінченних елементів (Code Aster) для аналізу статичних і термомеханічних напружень. Результати моделювання показали, що зони максимальних напружень концентруються у місцях переходу «лопатка–корінь» та «корпус–опора». На основі виявлених закономірностей запропоновано модернізовану конструкцію: введено округлені геометричні переходи (галтелі) у критичних зонах, що дало змогу значно знизити пікові концентрації термомеханічних напружень і зменшити ризик зародження втомних тріщин без зміни газодинамічних характеристик потоку та схеми кріплення елемента. Висновки: запропонований комплексний підхід – поєднання 3D-моделювання, CFD та структурного аналізу – забезпечує надійну оцінку ресурсу і може бути застосований для вдосконалення інших елементів суднових енергетичних установок.

ОЦІНЮВАННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ СУДЕН ВНУТРІШНЬОГО ПЛАВАННЯ ЗА ЕКСПЛУАТАЦІЙНИМИ ПАРАМЕТРАМИ СУДНОВИХ ДВИГУНІВ

Т. В. Тарасенко — 2026-06-28

Показники енергоефективності суден внутрішнього плавання, що перебувають в експлуатації, залишаються недостатньо регламентованими. Вони продовжують активно досліджуватися як на регуляторних, так і на науково-дослідних рівнях. Стаття присвячена аналізу сучасних підходів до визначення показників енергоефективності самохідних суден внутрішнього плавання та штовхачів-буксирів. Особливу увагу приділено європейському контексту та специфічним умовам дунайського судноплавства. Більшість відомих підходів ґрунтуються на адаптації морського індексу EEDI до умов внутрішніх водних шляхів. Виконано порівняльний аналіз існуючих методів оцінювання експлуатаційних показників енергоефективності з визначенням їхніх основних припущень та обмежень. Розглянуто, зокрема, метод Белградського університету та метод DST, розроблений на замовлення Федерального міністерства транспорту Німеччини. Показано, що більшість сучасних підходів не враховують належним чином фактичний технічний стан головних двигунів. Технічний стан суттєво впливає на реальне споживання палива, ефективну потужність і, відповідно, на експлуатаційну енергоефективність судна. Розглянуто застосування параметричного діагностування головних двигунів для уточнення експлуатаційних параметрів робочого процесу. Такий підхід забезпечує фізично обґрунтовану основу для безперервного моніторингу енергоефективності судна в умовах експлуатації. Обґрунтовано необхідність розроблення трансформаційного методу, який інтегрує результати параметричного діагностування у розрахунок показників енергоефективності. Метод передбачає поетапний аналіз рейсу з диференційованим застосуванням уточнених навантажувальних характеристик головного двигуна. Типові етапи охоплюють рух на глибокій воді, проходження мілководдя, маневрування на перекатах і проводку частини каравану. На цій основі будуються реалістичні профілі витрати палива, потужності та швидкості суден внутрішнього плавання. Це підвищує достовірність і практичну значущість оцінювання енергоефективності у внутрішньому судноплавстві.

УЗАГАЛЬНЕНА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ ЕРГАТИЧНИМИ СИСТЕМАМИ НАВІГАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ З ІНТЕГРАЛЬНИМ ПОКАЗНИКОМ ВПЛИВУ ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРА

П. С. Носов — 2026-06-28

У статті розв’язано актуальне наукове завдання розроблення узагальненої моделі управління ергатичними системами навігаційного забезпечення з інтегральним показником впливу людського фактора судноводія на підвищення ризику функціонування системи. Запропонований підхід ґрунтується на визначенні дій судноводія не як зовнішнього джерела випадкових похибок, а як внутрішнього параметра ергатичної системи, що визначає якість сприйняття навігаційної ситуації, своєчасність реакцій, характер керувальних дій і рівень безпеки руху судна. Метою роботи є побудова інтегрованої моделі, яка поєднує системне подання ергатичної системи, формалізацію AIS/ECDIS-даних, фрактально-епізодне представлення мікрорухів судна, моделі когнітивно-часових і психофізіологічних станів судноводія, гравітаційно-інерціальну інтерпретацію стійкості та ризик-орієнтований контур керування. Наукова новизна полягає у введенні інтегрального показника, що в логістично-нормованій формі об’єднує епізодний поведінковий, когнітивно-часовий, динамічно-стійкісний і керувально-ризиковий компоненти в єдиний інформаційно-аналітичний контур. Для чисельної апробації моделі застосовано метод Монте-Карло, який забезпечує калібрування параметрів, оцінювання варіативності, робастності, чутливості та ймовірностей переходу системи до стійкого, напруженого і критичного режимів. Імітаційне моделювання для шести сценаріїв навігаційної ситуації підтвердило монотонне зростання інтегрального показника зі збільшенням сценарної складності, узгоджене зі зменшенням запасу стійкості та резерву функціонування, а також зі зростанням частоти вимушених корекцій і динамічного ризику. Практичне значення роботи полягає у можливості використання запропонованої моделі в системах підтримки прийняття рішень, моніторингу стану судноводія та адаптивного автоматизованого керування безпечними режимами руху судна.

МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ ЗІТКНЕННЯ АВТОНОМНИХ НАДВОДНИХ СУДЕН З УРАХУВАННЯМ ВПЛИВУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

А. П. Бень — 2026-06-28

Стаття присвячена розробці моделі оцінювання ризику зіткнення автономних надводних суден за умов невизначеності стану навколишнього середовища на основі нечіткої логіки. Розглянуто сучасний стан розвитку систем запобігання зіткненням для автономних суден та визначено ключові проблеми, пов’язані з обробкою неповних і неточних навігаційних даних. Проведено порівняльний аналіз існуючих підходів до оцінювання ризику зіткнення, зокрема методів на основі найкоротшої дистанції/часу зближення (DCPA/TCPA), та нечіткої логіки, визначено їх переваги та обмеження. Запропоновано концептуальну модель оцінювання ризику зіткнення суден на основі нечіткої логіки, яка забезпечує комплексну оцінку рівня ризику з урахуванням геометричних параметрів зони зближення, впливу факторів навколишнього середовища та індексу невизначеності навігаційної інформації. Особливістю моделі, що запропонована, є виокремлення геометричного та контекстного ризику, а також застосування двоступеневої системи нечіткого логічного висновку з урахуванням обмежень МПЗЗС-72. Показано, що інтеграція методів нечіткої логіки, багатокритеріального аналізу та нових підходів до моделювання невизначеності стану навколишнього середовища дозволяє підвищити достовірність оцінювання ризику в умовах реальної експлуатації автономних суден. Наведено структуру розробленої системи оцінювання ризику, продемонстровано її роботу на типових сценаріях зближення суден та визначено ступінь впливу зовнішніх факторів (вітер, течія, хвилювання) на формування рівня ризику. Визначено напрями подальших досліджень, зокрема використання нечітких систем та методів теорії доказів для врахування невизначеності факторів впливу зовнішнього середовища на управління рухом автономних суден.

ЗНИЖЕННЯ ШУМОВОГО ЗАБРУДНЕННЯ СУДЕН ШЛЯХОМ СПЕКТРАЛЬНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ВІБРОАКУСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ДИЗЕЛЬ-ГЕНЕРАТОРА

В. Ю. Кучеренко — 2026-06-28

У даній роботі подано результати експериментального дослідження та спектральної діагностики віброакустичних процесів суднової енергетичної установки в умовах трьох характерних режимів експлуатації: холостого ходу, часткового навантаження 18 кВт та робочого навантаження 36 кВт. Актуальність дослідження обумовлена сучасними вимогами до зниження підводного шумового випромінювання суден, підвищення рівня екологічної безпеки морського транспорту та необхідністю вдосконалення методів бортової діагностики джерел структурного шуму і вібрації. Особливу увагу приділено аналізу низькочастотних складових, які є найбільш інформативними при оцінюванні технічного стану суднових дизельних енергетичних установок і формуванні підводного акустичного поля судна. Оброблення експериментальних сигналів виконано методом дискретного перетворення Фур’є з подальшим виділенням домінуючих гармонічних компонентів у діапазоні 0–200 Гц. Для дослідження використано результати одночасного запису акустичних і вібраційних сигналів, отриманих із застосуванням сенсорних каналів контролю структурних коливань та низькочастотної акустики. У процесі спектрального аналізу встановлено, що найбільш інформативними є гармоніки 25,1; 50,2; 100,2; 150,4 та 175,5 Гц, які пов’язані з порядками обертання валу, цикловою нерівномірністю крутного моменту, інерційними силами поршневої групи, резонансними коливаннями конструктивних елементів та структурним передаванням вібраційної енергії корпусом суднової установки. Запропоновано використання інтегрованого аналізу акустичних і вібраційних каналів як ефективного інструменту для контролю критичних режимів роботи суднових енергетичних установок, визначення коефіцієнта нерівномірності обертання колінчастого валу, раннього виявлення дефектів та обґрунтування експлуатаційних заходів зі зниження шумового випромінювання суден і підвищення екологічної ефективності морського транспорту.

СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ СУДНА

В. В. Нікольський — 2026-06-28

В існуючих сучасних суднових системах моніторингу навколишнього середовища традиційні бездротові протоколи такі як Wi-Fi, Bluetooth та стільникові мережі, не відповідають вимогам щодо забезпечення необхідного балансу в ланцюзі енергоспоживання – радіус покриття – вартість розгортання мережі. В якості альтернативного рішення, яке описано в статті, необхідно використовувати такі новітні наукові технології, як модуляція великого радіуса дії та її локального мережевого рівня. Вони можуть розглядатися як ключові рішення, що дозволяють розгортати на судні мережі з автономною роботою кінцевих пристроїв терміном до кількох років. Для процесу передачі даних у розподілених системах моніторингу параметрів навколишнього середовища в машинному відділені судна було виконано моделювання пропускної здатності і проведена оцінка частоти роботи системи. Для активації всіх пристроїв суднової мережі запропоновано використання методу персоналізації. Експериментальним шляхом отримана оцінка параметрів, що описують якість старту мікроконтролера під час контрольних запусків, стабільність роботи АЦП, показників сенсорів температури, вологості і освітлення.

КОНЦЕПТУАЛЬНА ДИНАМІЧНА МОДЕЛЬ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОПЕРАТОРА З УРАХУВАННЯМ ВЗАЄМОДІЇ ФІЗІОЛОГІЧНИХ, КОГНІТИВНИХ ТА ОПЕРАЦІЙНИХ ФАКТОРІВ ІЗ ML-КОРЕКЦІЄЮ

А. В. Петровський — 2026-06-28

У статті запропоновано гібридну динамічну модель функціонального стану оператора в морських транспортних системах, яка враховує взаємодію фізіологічних, когнітивних та операційних факторів. Актуальність дослідження обумовлена значним впливом людського фактора на безпеку судноплавства, зокрема роллю втоми та когнітивного навантаження у виникненні аварійних ситуацій. Існуючі підходи до оцінки стану оператора, як правило, розглядають окремі аспекти цієї проблеми та не забезпечують інтегрованого опису процесів. У роботі розроблено динамічну модель, що описує зміну фізіологічної втоми, когнітивного навантаження та характеристик операційного середовища у часі з урахуванням їх нелінійної взаємодії. Особливістю запропонованого підходу є використання методів машинного навчання для корекції залишкової похибки базової моделі, що дозволяє підвищити точність прогнозування без втрати інтерпретованості результатів. У якості методу машинного навчання застосовано градієнтний бустинг. Надано структурно-логічні схеми реалізації моделі та представлено детальний алгоритм, які загалом надають повне уявлення всієї концепції моделі. Запропонована модель може бути використана як основа для побудови систем підтримки прийняття рішень у морських транспортних системах та підвищення рівня безпеки судноплавства.

ТЕОРІЯ РУХУ СУДНА НА ПОВОРОТІ ПРИ БУКСИРУВАННІ ІЗ ВРАХУВАННЯМ ОСТАННІХ ДОСЯГНЕНЬ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

О. М. Товстокорий — 2026-06-28

Об’єктом дослідження є процес повороту суден при буксируванні. Стаття присвячена з’ясуванню положення базових точок повороту судна при буксируванні. У буксируванні беруть участь мінімум дві одиниці: буксир і об’єкт буксирування. Положення базових точок є різними для кожного з учасників процесу буксирування. Від положення базових точок залежить траєкторія буксирного каравану. Спочатку визначаються базові точки для буксира та для об’єкта буксирування. З’ясовується, що при буксируванні під час повороту буксир можуть очікувати серйозні небезпеки: гірдінг і положення «в лещатах», які можуть призвести до перекидання буксира. Порівнюючи попередні джерела щодо цього питання з’ясовується, що процес повороту при буксируванні розглядався не так, як пропонує сучасна змістовна модель повороту судна. Крім визначення базових точок повороту усіх учасників буксирування виникає потреба з’ясувати, як будуть рухатись буксир, об’єкт буксирування і буксирна лінія. Це також впливає на акваторію, яку займає буксирний караван при поворотах. Що впливає на безпеку плавання. Для пояснення цього питання розглядається приклад руху системи судно-буксир + сейсмічне обладнання, розкладається на компоненти і аналізується. Також розглядається аварія, яка сталась з буксиром-якорезавізником завдяки гірдінгу. У висновках показується положення базових точок повороту при буксируванні і зміна їхніх позицій при різних маневрах, у тому числі і при небезпечних ситуаціях «гірдінг» і «у лещатах». Надаються рекомендації ММО щодо запобігання цих ситуацій і пропозицій, що потрібно робити, коли потрапиш у положення «у лещатах».

МОДЕЛЬ ТРАНСПОРТНОЇ ЗАДАЧІ З ПРІОРИТЕТАМИ ДЛЯ ПОСТАЧАЛЬНИКІВ ВАНТАЖУ

М. О. Афонін — 2026-06-28

У статті запропоновано математичну модель транспортної задачі з урахуванням пріоритетів постачальників вантажу, яка орієнтована на підвищення ефективності управління транспортними потоками в умовах неоднорідності учасників перевезень та різного рівня їхньої значущості. У сучасних транспортно-логістичних системах дедалі частіше виникають ситуації, коли мінімізація витрат не є єдиним і достатнім критерієм ефективності перевезень. У практиці функціонування транспортних систем існує необхідність першочергового обслуговування окремих постачальників, що зумовлено стратегічною важливістю вантажів, обмеженістю часу доставки, соціальною значущістю або умовами контрактних зобов’язань. До таких випадків належать перевезення гуманітарної допомоги, енергоресурсів, швидкопсувних продуктів, медичних препаратів, а також забезпечення безперервності критичних виробничих ланцюгів. Модель базується на лексикографічному підході, який забезпечує першочергове врахування пріоритетів постачальників із подальшою мінімізацією транспортних витрат без використання вагових коефіцієнтів. Така постановка задачі підвищує об’єктивність прийняття рішень, усуває суб’єктивність при виборі параметрів моделі та дозволяє формалізувати ієрархічні вимоги в транспортному плануванні. Розроблено алгоритм побудови опорного плану, що враховує ієрархію постачальників і поєднує її з локальною мінімізацією вартості перевезень. Удосконалено метод потенціалів для знаходження оптимального плану шляхом введення обмежень на допустимі цикли перерахунку, що дозволяє зберігати пріоритетну структуру задачі на етапі ітераційної оптимізації. Запропонована модель може бути застосована в практиці вантажних перевезень з ієрархічною структурою учасників.

АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ПРАВОВИХ РИЗИКІВ У МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕННЯХ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

А. М. Ібрагім — 2026-06-28

У цій статті представлено дослідження авторів з аналітичної оцінки ризиків у морських мультимодальних перевезеннях під час надзвичайних ситуацій в Україні. Вона базується на попередньому дослідженні, яке систематично виявляло системні правові конфлікти. У статті пропонується оригінальна методологія Бар'єрного аналізу правових ризиків (BA˜R) для операторів мультимодальних перевезень. Вперше в українській транспортно˜правовій науці методологія інтегрує дві концептуальні рамки: теорію енергетичних бар'єрів Гібсона та Хаддона в поєднанні з моделлю організаційних аварій Різона («швейцарський сир») для якісної ідентифікації правових конфліктів як латентних умов, активованих тригерами надзвичайних ситуацій; та кількісну методологію HEART для математичної оцінки ймовірностей з використанням умов, що породжують помилки (EPC). Побудовано матрицю ризиків BALR з розрахованими скоригованими ймовірностями (Pscor). Три ризики отримали статус КРИТИЧНИЙ (Pscor ≈ 1,0): «клаптикова» система відповідальності за мережевою моделлю, застаріле звільнення від навігаційних помилок у Кодексі торговельного мореплавства України та правовий вакуум щодо форс˜мажору та воєнного стану. Один ризик є ВИСОКИМ (Pscor = 0,563); два є СЕРЕДНІМИ. Концепція «правового практичного зсуву» вводиться для пояснення механізму поступового руйнування дотримання правових вимог в умовах надзвичайного операційного навантаження. Технологія цифрових двійників та Аккрська конвенція ООН про переговірні вантажні документи 2025 року визначені як основні компенсаційні бар'єри. Результати дослідження демонструють, що кількісна оцінка ризиків перетворює суб'єктивні правові судження на допоміжні аналітичні аргументи, що можуть бути використані в міжнародному транспортному арбітражі. Структура BA˜R застосовна до законодавчої реформи, розподілу контрактних ризиків та розробки систем моніторингу дотримання вимог, узгоджених з моделлю ISM Code.

ПІДВИЩЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНО-РЕМОНТНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ПОВЕРХОНЬ ОБЛАДНАННЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛІМЕРНИХ ПОКРИТТІВ

О. О. Сапронов — 2026-06-28

У роботі наведено результати експериментальних досліджень, спрямованих на підвищення експлуатаційно-ремонтних характеристик поверхонь водного транспорту шляхом розроблення та впровадження новітніх полімерних покриттів із покращеними антикорозійними характеристиками. Основною метою дослідження є встановлення закономірностей впливу різнодисперсних наповнювачів на корозійну тривкість епоксидних композитних покриттів. Як матрицю для створення захисних покриттів використано епоксидний олігомер ЕД-20, який полімеризували поліетиленполіаміном (ПЕПА). Для модифікації структури полімеру застосовано систему наповнювачів, що включає нанодисперсну фулерено-сажову суміш (30–40 нм) та мікродисперсний триметоприм (5–10 мкм). Оптимізацію складу композицій здійснено із застосуванням методу математичного планування експерименту з використанням програмного середовища STATGRAPHICS® Centurion XVI. Дослідження корозійної стійкості виконано методом імпедансної спектроскопії шляхом визначення питомого електричного опору та питомої ємності покриттів у трьох модельних агресивних середовищах: 10 % розчині сірчаної кислоти, ацетоні та морській воді (35‰). Встановлено, що введення триметоприму сприяє додатковому хімічному зшиванню полімерної матриці, тоді як нанодисперсний наповнювач формує ефект «лабіринтової структури», зменшуючи дифузійну проникність покриття. Експериментально підтверджено, що розроблені композиції забезпечують підвищення значення питомого опору (0,25–0,29 Ом·м²) та зниження питомої ємності (16–27 пФ/м²), що свідчить про формування щільної, гідрофобної та структурно стабільної полімерної сітки. Максимальними значеннями досліджуваних параметрів характеризується покриття ЕКП-3, яке перевищує показники базової матриці на 56 % та покриттів HEMPEL, HEMPALIN ENAMEL – на 24–28 %. Запропоновано узагальнену модель механізму підвищення корозійної стійкості, що базується на трьох ключових процесах: хімічному зшиванні, наномодифікації та гідрофобізації структури полімеру.

МОДЕЛЬ І МЕТОД РОЗВ’ЯЗАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ЗАДАЧІ З ПОРОГОВОЮ ЗМІНОЮ ТАРИФІВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

В. П. Славич — 2026-06-28

У статті представлено транспортну задачу з пороговою зміною тарифів перевезення, у якій вартість транспортування залежить від обсягу вантажу між конкретними постачальниками та споживачами. Актуальність дослідження обумовлена поширенням у сучасних транспортно-логістичних системах гнучких тарифних механізмів, за яких при перевищенні певного обсягу перевезення застосовуються знижені або оптові тарифи. Подібні підходи використовуються у системах консолідації вантажів, довгострокових контрактах, мультимодальних перевезеннях та при організації регулярних поставок великих партій продукції. Запропоновано математичну модель транспортної задачі, у якій для кожної пари «постачальник–споживач» задаються базові та знижені тарифи перевезення, а також порогові значення обсягів вантажу, після перевищення яких застосовується альтернативна вартість доставки. Побудовано цільову функцію задачі з урахуванням динамічної зміни вартості перевезення залежно від величини транспортного потоку та системи балансових обмежень транспортної задачі. Розроблено модифікований метод побудови опорного плану на основі класичного методу найменшої вартості, який враховує можливість переходу до знижених тарифів при досягненні порогових значень перевезення. Запропоновано також модифікований метод потенціалів для знаходження оптимального плану, у якому передбачено повторне оновлення матриці ефективних вартостей і перерахунок потенціалів після кожного перерозподілу вантажу. На відміну від класичної транспортної задачі, у запропонованій моделі структура транспортних витрат може змінюватися безпосередньо в процесі формування плану перевезень. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання розробленої моделі для підвищення ефективності управління вантажними перевезеннями в умовах застосування оптових тарифів і динамічної зміни вартості доставки.

СТОХАСТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕГРОВАНОГО ПОКАЗНИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТА МОДЕЛЮВАННЯ МЕТОДОМ МОНТЕ-КАРЛО

Ю. C. Жищинський — 2026-06-28

Зростаюча складність та невизначеність мультимодальних транспортних систем вимагають розробки передових методологічних підходів до оцінки ефективності. У цій статті представлено структурований аналіз сучасних досліджень ефективності мультимодальних перевезень, зосереджуючись на детермінованих, багатокритеріальних та стохастичних підходах моделювання. Огляд показує, що детерміновані моделі, хоча й широко використовуються, не враховують належним чином притаманну мінливість логістичних процесів, що призводить до надмірно оптимістичних оцінок ефективності. Багатокритеріальні підходи покращують повноту оцінки, але часто залишаються обмеженими своєю детермінованою природою та суб'єктивними схемами зважування.

Запропоновано нову стохастичну структуру для оцінки ефективності мультимодальних транспортних систем на основі Інтегрованого показника ефективності (IPE), який одночасно враховує час доставки, вартість транспортування та надійність.

Запропонований підхід формалізує транспортний процес як стохастичну динамічну систему, де ключові параметри, такі як час подорожі, затримки та експлуатаційні витрати, моделюються як випадкові величини. Для врахування невід'ємної невизначеності використовується метод моделювання Монте-Карло, що дозволяє оцінити розподіл ймовірностей IPE, а не покладатися на детерміновані точкові оцінки. Результати моделювання показують, що детерміновані підходи схильні переоцінювати ефективність системи, тоді як стохастичне моделювання виявляє значне зниження очікуваної ефективності через мінливість та ризики.

Результати підтверджують, що поєднання стохастичного моделювання та інтегрованих показників ефективності забезпечує більш реалістичну та надійну основу